Вихрівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Віра, надія та любов  – три основні Божі чесноти.  Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду, через яку ми мали б сприймали усе довкола. Та чомусь, нажаль, у сучасному світі, часто панують зовсім протилежні настрої душі. Безвір’я, безнадія, ненависть, які ведуть цілі народи до загибелі. На щастя, та з Божої ласки, завжди є серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові показати іншим шлях до світла, правди та істинної свободи.

«Небесна сотня» . Її число, на момент написання цієї статті, збільшилося до 102 чоловік. Події, які відбувалися на головному Майдані України,  з грудня 2013 по лютий  2014 року, явили нам цих героїв.

Ким були? До чого прагнули ? Вони не були,  ні екстремістами, ні терористами, ні фашистами. Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли, на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію. Учителі  та студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники. Люди, які жили у різних куточках України. Такі здавалося б різні… Але – ні! Вони були схожими між собою. Дуже схожими! Схожими серцями, у яких , на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті , що нав’язуються нам духом цього світу, жили віра , надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були , є і будуть.

Не легко плекати ці Божі чесноти у своєму серці у наш час.  У час, коли всі так звикли до тієї вдаваної стабільності та бояться її втратити. Звикли до неправди, яка панує всюди настільки, що її вже давно приймають за правду.  Звикли до злочинів, які наш зазомбований мозок вже рахує  за норму. А найголовніше, у час, коли нас уміло переконують, що це все добре і взагалі нічого змінити не можливо.

Повстати проти системи цинічної брехні та фальші є неабияким подвигом. На нього здатні тільки справжні герої. Встати, розправивши плечі і голосно сказати: « Я не згоден!», а не перешіптуватися по закутках, шукаючи винних.

Саме так вчинили воїни «Небесної сотні». Вони вирішили, що краще вмерти за правду, ніж все життя жити у брехні. Не чекали, поки зміниться “хтось” чи “щось”. Не надіялися на “когось”. Не ховалися за чужими спинами, чи “сотнею оправдань”. Вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я – то хто ж».