 
Ліс, як відомо, легені планети. Наші вірні зелені друзі – дерева, очищають повітря від шкідливих сполук, виділяють такий потрібний людині кисень. Саме із цієї причини необхідно оберігати і примножувати зелені насадження. Вихрівці на ліс не пощастило. Щоб добратись до нього, треба пройти майже по бездоріжжю десь 3км з гаком. Натомість неподалік від центру села красується невеликий сквер. Ранньою весною його переповнюють дзвінкоголосі пісні пернатого населення, яке, повернувшись із теплих країв ладнає тут свої домівки - затишні гніздечка. В літку сквер манить прохолодою, взимку вражає чарівною красою одягнутих в іскристий іній берізок. Сюди часто навідуються школярі Вихрівської школи, тим паче, що сквер знаходиться зовсім поруч із спортивним майданчиком.
Проте після снігової ковдри яка прикривала на місці купи сміття, залишені тут дорослими дядями на місці пікніків, все це неподобство виглянуло на світ докірливими очима, наче прохало «Прибери мене!»
І ось, озброївшись граблями, березовими віниками, до скверу прийшли школярі, поповнивши його дзвінкими голосами, сміхом та цюкання сокир по молодій порослі. Здавалося, що навіть пташки перервали свій весняний щебіт, прислухаючись до несподіваного розмаїття звуків.
Закипіла робота. Учителі Антюк О.П. Стозуб О.М. Уривко А.О. робочий по ремонту Андронов В. на чолі з директором школи Бичком А.В. очищали довкілля, вирубуючи пружні та непіддатливі молоді кленочки, що насіялись від щедрих на насіння кленів. Слідом ішли дівчатка 5-8 кл, грабельками згрібаючи торішнє опале листя, з-під якого несподівано визирали оченята фіолетового рясту, скромних фіалок, жовтенької цибульки та зіркастої пшенички. Хлопчики зносили верітками листя на величезні «піраміди». Їм у цьому допомагали вчительки Музичинська О.О. Загородня Л.Б. Кшевецька О.А. класні керівники Ісакова Л.Й. Кобзар В.А. Баран Т.Ф., бібліотекар Лук'янова Л.В., технічні працівники Андронова І.В. та Яворська Т.А.
І як же приємно було їм подивитися на плоди своєї роботи після того, як все було старанно прибрано, загорнуто, вивезено! Сквер неначе помолодшав, посвітлішав. Звільнений від сміття, розправивши могутні плечі, він привітно простягав руки-віти до своїх рятівників, кивав голими ще кронами, наче дякував за турботу, обіцяючи рятівну прохолоду у літню спеку. Повертались до школи учні та вчителі, втомлені, але горді від того, що завдяки їхнім зусиллям довкілля стало ошатним і привабливим, чистим і охайним.
І хочеться вірити, що в жодного вихрівчанина не підніметься рука знищити цю красу, наносячи матері-природі непоправної шкоди своїми необдуманими вчинками, що ганьблять людську сутність. І як тут не пригадати слова славетного українського поета Василя Симоненка, який, звертаючись до совісті кожного з нас, писав:
«Ти знаєш, що ти – Людина?
Ти знаєш про те, чи ні?»
Так будьмо достойними гордого ймення – ЛЮДИНА! Бережімо і примножуймо те, що дароване нам Богом!
|
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg)
