Осінь, осінь. Все розфарбувала,
Одягла довкілля в теплі кольори.
Я сьогодні, наче, в казці побувала
І мені всміхалось сонечко згори.
Все промінням сонячним залито,
Срібні павутинки натяглись в гіллі.
Це прощальні струни бабиного літа
І на них заграли вітри-скрипалі.
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
Сонце довго вже не світить,
День коротша на очах,
Відцвіли останні квіти,
Не курличе в небі птах.
Вся природа засинає
Фруктів, овочів нема.
Тільки осінь точно знає,
Коли прийде вже зима.
Золота барва палає!
Осінь у пору свою
входить і світ відчиняє...
Пора листування в гаю!
Полинуло листя у сонце,
Згоріло у барві своїй.
В неба сумній ополонці
синь аж по вінця стоїть.
Ходить журба і питає:
"Літо чи бачив хто?"
Кожен своє шукає
Зо-ло-то.
|