Вихрівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

День Перемоги… Світле, піднесене свято, наповнене урочистістю, напоєне ароматами квітучих садів, омаяне прапорами. Та однозначно – свято зболеної душі, свято гірких спогадів, свято – «зі сльозами на очах».

Кожного року, ось уже 68-й раз поспіль, наша українська родина відзначає «Перемоги день жаданий». Традиційно на ці свята запрошують ветеранів – сивочолих, уже згорблених життєвими негодами, та таких просвітлено-урочистих, з якимось святим сяйвом на обличчях дідусів та бабусь. Одягнені у святкові костюми, з бойовими нагородами на грудях, вони приходять у школи та дитсадочки, до пам’ятників загиблим воїнам, щоб розповісти нам, їхнім нащадкам про свої воєнні дороги, бойові будні, наповнені героїзмом і смертю.

Ветерани… Як же мало вас залишилось на нашій українській землі, особливо у наших селах! От і у нас Вихрівці — лише один із цілої кагорти тих, хто повернувся із фронтових доріг, та кому уже простяглась остання дорога до кращого із світів.

Це — Тадеуш Адамович Михайловський. Людина, наділена мудрістю, багажем прожитих літ, але і в свої 86 сповнена оптимізмом та бадьорістю духу.

Тадеуш Адамович — частий гість у нашій школі. Він приходить до школярів, щоб поділитися своїм безцінним талантом журналіста. Адже стільки літ віддано нашій районній газеті, де він працював головним редактором. І вчаться майбутні журналісти майстерності оволодіння пером.

А напередодні Дня Перемоги завітав Тадеуш Адамович до нашої школи, щоб розповісти про своє фронтове минуле. Кожного разу, як і тепер, під час своїх гірких спогадів, згадуючи нелегкі роки війни, не може стримати хвилювання. Клубок жалю перехоплює подих, і ветеран не приховує скупих чоловічих сліз. Ці яскраві, емоційні, насичені бойовими епізодами спогади нікого не залишають байдужим — ні учнів, ні вчителів, очі яких також наповнюються сльозами.

У подарунок ветерану, як вдячність за його безцінні розповіді, лунають поетичні рядки, звучать пісні про війну у виконанні учнів школи. а найменші школярики — молодша танцювальна група — дарують ветерану запальний танок.

Завершальним акордом зустрічі є відвідування ветераном у супроводі вчителя історії Стозуба О.М. основного шкільного музею бойової слави. І тепліє погляд у ветерана, коли він бачить, як дбайливо оберігають у школі старі, уже пожовклі фотографії земляків-воїнів Великої Вітчизняної війни, їх листи-трикутнички, особисті речі. А ще — експонати (гільзи, баклажки, каски) — німі свідки тих страшних часів.

Багато років відділяють нас від війни. Та з тим більшою увагою треба нам, школярам, ставитись до всього, що пов’язане із буремними роками бойових дій. Та особливо шанобливим має бути ставлення до тих, хто своєю кров’ю відстояв наше світле сьогодення.