Калоян Аліна

Сонце по небу блукає
Хмарці очі закриває,
Проміннями небо крає
А за ним уже стоїть,
Місяченько цілу ніч.
   
  Але згодом зірочки
  Запалили свічечки.
  Просіяли усю ніч,
  Не замкнули навіть віч .

Сонце знову засіяло,
Загоріло, запалало,
Сонну землю розбудило,
Золотом усе залило.


Слова подяки
Нам шлють слова подяки
І сиві ветерани,
І ті, що не діждались
Чоловіків з війни.
  Нам шлють слова подяки
  І немічні, і хворі—
  Всі ті, кому на поміч
  Приходить наш загін.
Ми їм допомагаєм
І у свята, і в будні,
Приносим в дім їх радість,
Нас в кожній хаті ждуть.
І на устах їх щиро
Звучать слова подяки,
В їх голосІ ми чуєм
Непрохану сльозу.
  Це додає нам сили
  Старатися ще більше,
  Щоб рух нам волонтерський
  Успішно процвітав  
   
 



 Весна 
Знов до нас прийшла весна,
Білим цвітом зацвіла вона.
З нею прилетіли ранії птахи
І весняний настрій принесли.
  

  Зима 
Зима, зимонька настала,
Як біленько надворі!
Я раненько дуже встала,
Вийшла на зорі.

Подивилась на садочок,
Там дріма сухий листочок.
Стало сумно так мені-
Все неначе увісні.


***
Над водою верба гнеться,
Щось їй гарне дуже сниться.
Вигляда свого милого, 
Коли він вернеться.
Тихо сплинула вода,
На ній ковдра льодяна.

МРІЯ 
В цю ніч прекрасну, зимову
Світили зорі ясно,
А лиш одна на небі є,
Що не горить, а гасне.

То не зірка погасає,
А покинуті надії,
І дитячі перші мрії,
Що у серці проросли,
За них дитинство віддали.

А мрії перші і прекрасні,
Дитячі мрії
Із молодших літ,
Вони, як птахи на світанні,
Усе летять у далечінь.

Отож не кидайте надій,
І мрій своїх не зрікайтесь,
І буде зірка для усіх
Світить так ясно і прекрасно,
Як та мрія
Із молодших літ.
   

ЛЮБОВ, ЯК СОНЦЕ, СИЛЬНО ГРІЄ

Любов, як сонце, сильно гріє.
Можливо, іноді пече.
Коли уже вона приходить-
Розбите серце, от і все!
Хоча, неправда, так буває,
Що люди в радості й журбі
Знаходять другу половинку-
І знову сенс є у житті,
І щастя серце наповняє,
А ми радіємо усі,
І сльози щоки омивають,
Але ці сльози не прості.
Вони від радощів приходять.
Любов є сенсом у житті!
 

НАДІЯ ДИТЯЧОЇ ДУШІ
Читала якось „Кобзаря”,
Й душа моя стала ридати.
Якби могла отак і я 
Весь біль у вірші передати!

Болить мені за Україну.
Тарасе, бачив ти б оте, - 
Як рвуть її, немов свитину,
Бо всім грошей замало ще.

Коли ж настане отой час,
Де буде щасливою кожна дитина!?
Коли в домівках буде тепло в нас?
Коли стане мирна й щаслива країна?

Хто за все відповідь буде нести?
Скажи нам, прадіде, Тарасе,
Хай голос твій всім сповістить,
Що доля набагато краща.

Ми хочем крокувати у майбутнє,
До мрій своїх ми прокладемо шлях.
Ми мужні, й вистачить нам сили
Прославити Вкраїну у віках!


***
Сьогодні в нас чудовий день: 
В душі звучать слова пісень.
 Сьогодні - День учителя, 
Свято душі цілителя, 
Які поради дати - знають,
 Наук усяких нас навчають,
 На подвиги нас надихають.
 Ми щиро з святом вас вітаєм 
І від душі усім бажаєм: 
Натхнення в серці щоб цвіло,
 Життя щоб радісним було, 
Щоб зустрічали вас яскраві ранки 
І теплі усмішки, теплі світанки.


Родина 
Родина наша чималенька:
Дідусь, бабуся, батько, ненька... 
Усіх в родині нас багато ,
З’їжджаються на кожне свято.
 Нас більшає із кожним днем
 Усі ми мріємо, ростем,
 Один про одного піклуємось 
І разом ми до свят готуємось.
 Великий, славний у нас рід 
В історії залишив слід. 
Добро душі ми вмієм віддавати. 
Всім людям у біді допомагати .
І ненавидіти, й кохати, 
І зло гуртом перемагати.



При узбіччі біля школи 
Ледь виднілася дорога 
Розпустились матіоли 
При узбіччі край порога.
 Підкралась осінь вже тихенько
 В руках з малесеньким конвертом
 І помаранчевим листом.
Мандрує ось вже селом


В синім небі ясні зорі .
Теплі дні, стрункі тополі. 
Піднялися хвилі в морі, 
Чарівні й такі прозорі.

Секрета Юлія

   


Він був титаном волі

Він був кріпак,
Та річ не в тому,
Що у кріпацькій він сім’ї родивсь,
Він був титан по думці і по волі,
Бо не зумів він від народу відректись.

Він не зумів в біді покинуть Україну,
Він нею марив, нею жив, її любив,
І він за цю любов попав за грати,
Тому що зрадить не зумів її.

Ну що ж, ми дякуєм тобі, Тарасе!
За нашу волю, за твій заповіт,
Ти нам прорік чудову нашу долю,
Тому за це тобі низький уклін!

Паршенко Таїса

Добридень, рідна школо!
Чудово все навколо!
Ми знов ідемо у наш клас,
Що довге літо чекав на нас.
   


  ***
Прийшла вже осінь золота.
На полі скошені жита,
І світить сонечко веселе,
Щасливі всі міста і села.

МАМИН РУШНИК

Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую: гуси зняли крик,
Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята,
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась любо мати.

І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало…
Цілую мовчки той рушник,
Що мама вишивала.

Саніцька Дар’я


Моя матуся найрідніша,
Та найдобріша і наймиліша.
Вона пробачить мені знову,
Навіть за погане слово,
Вона подивиться і скаже:
 - Я пробачила тобі,
Моя рідненька доня Даша!

Ти найдобріша і миліша,
Стежинка ти для мене у серці добра,
Ніколи не забудеш, хто я, 
А я для тебе— донечка твоя!

***
Ми тебе вітаємо.
І гараздів усіх бажаємо.
Головне, щоб ти здоров’я мала, 
Ми вітаємо тебе, наша рідненька мамо!

***
Жовті очі, білі вії,-
У садку моїм цвітуть.
Ці цариці—мої квіти,
Їх ромашками зовуть.


***
Новий рік!
Новий рік!
Завітав до школи,
І, напевне, у цей час,
Дітвора вже в колі!
В колі весело у нас,
Ми танки ведемо,
І, напевне у цей час
Дід Мороз зайде до нас.
Подарунки рознесе
По всім світі, по всій школі,
І ми будемо радіти,
У дружньому колі!

***
Яскраво зіроньки сіяють,
У небо я дивлюсь.
А місяць світить так яскраво,
І я дивлюсь не надивлюсь!


Україна моя солов’їна,
Річка, стежка й маленьке село,
Там і пісня моя одна—єдина,
Там і мати з барвистим рушником!

***
Сонце, поле, річка, гай!
Це усе – мій рідний край.
Тут живуть мої батьки,
І бабусі, і діди, 
Тут цвітуть в саду квітки—
Все це рідне назавжди!

***
Вітер віє—повіває,
В колі дітвора гуляє.
Вітер кличе у танок,
А ми підем на урок!

Мамо
Мамо рідна, мила, щира, 
Ти у мене є єдина. 
Тебе дуже я люблю, 
Все для тебе я зроблю. 
Наша дружба найсильніша 
Ти у мене -найніжніша.


Шакалюк Дмитро


***
Здрастуй, наша рідна школо!
Стоять всі учні навколо—
Прийшли ми всі у рідний клас
Який чекав все літо нас.

***
Прийшла осінь золота;
Усі вже скошені жита,
Сіяє сонечко веселе,
Щасливі всі міста і села.


***
Лунають радісні пісні,
Веселі рано—навесні.
Радіє наша добра хата,
Бо на добро вона багата.




Щадило Іванна


Добридень
Добридень, школо!
Усе цвіте навколо!
Усміхається наш клас:
«Вітаю радісно я вас !»

Золота осінь 
Настала осінь золота,
Уже всі скошені жита
Щасливі всі міста і села:
Весь люд у нас веселий.


Співають радісні пісні,
Цвіте калина навесні,
Радіє кожна біла хата,
Що на людей вона багата.


  Полянська Діана


Здрастуй, школо, рідна школо,
 І осінній гай навколо, 
Здрастуй, книго, рідний клас, 
Як давно не бачила я вас.



Здрастуй, осінь золота, 
Вже всі скошені жита 
Здрастуй, сонечко веселе. 
Хай радіють всі міста і села.

Заяць Уляна

ЛІЛЕЇ
Лілеє біла - ти краса,
Ти - сонце ясне, незрадливе,
Ти - місяць світлий в небесах,
Милуюсь я на тебе.
Лілеє, ти - любов,
Ти чиста, як блакитна кров.


За що мені Україну любити?
За що мені Україну любити? 
-За садок, що цвіте біля хати,
 -За слово найпершеє-мати, 
-За вітер, що віє тихенько,
 -За пташку, що співає раненько.

За що мені Україну любити? 
-За сонце, що сходить за хмарами, 
-За дощ, що окутує чарами,
 -За яснеє небо, що сяє для нас, 
-За рідную школу, за дев'ятий клас.

За що мені Україну любити?
 -За хліба, що дозрівають на землі,
 -За пісні, що співаються в селі, 
-За моря, що радість приносять, 
-За сади, що щедро плодоносять.

За що ж мені Україну любити?
 Всім серцем зрозуміла я: 
-За лагідні руки матусі, 
-За долю, яку вона мені дала.


Україно
Україно, мила нене,
Рідна Батьківщино, 
Зберегла ти незалежність
У давню годину, 
А сьогодні українці
Тебе забувають 
Твоє слово,твою пісню
 Знову зневажають.

Осінь
Облітають вже листочки, 
Всіх дерев сини і дочки.
 Осінь видала указ, 
Щоб жовтіли й впали враз.

Осінь, золота пора
 В золоті уся земля. 
Там, де вона появилась,
 Золотом усе покрилось.

Раптом осінь наступила
 Всі листочки погубила, 
А прийшла зима ясна, 
Молодців умить знайшла, 
Білу ковдру взяла враз
 І накрила в цей же час.

Мій край
Блакитні фіалки
в полі розквітають, 
Милі соловейки
в гаю всі співають, 
І усе навколо
мені таке миле, 
Тому, що усе це-
край мій, Батьківщина!


ВОСЬМЕ БЕРЕЗНЯ
Восьме березня настало,
Сонце радо засіяло,
Бо в жінок сьогодні свято,
Подарунків в них багато.
Ось матуся вже прийшла,
Подарунок принесла.
Це, напевне, їй мій тато
Подарунків шле багато.



МОВА
Мово моя, мово,
Мово солов"їна!
Серце моє миле,
Серце України.

Що ж тепер робити?
Далі треба жити,
Щоб наше слово рідне 
Всім серцем любити.

Душу треба мати,
Щоб про мову дбати.
Мово моя, мово,
Мово барвінкова,
Що ж тепер робити?
Далі треба жити.


МОВА
Мово рідна, мово щира,
Ти для мене єдина.
Наша дружба найсильніша,
Ти , як сонце, найсвітліша.




Восьме березня
Восьме березня настало, 
Сонце світле засіяло ,
Бо в жінок сьогодні свято, 
Подарунків в них багато.

Ось матуся вже прийшла,
Подарунок принесла.
Це, напевно, їй мій тато
Подарунків шле багато.



Джміль і бджілка
Джміль із бджілкою дружили
Та у гай вони летіли
На городі діти грались
І тих бджіл вони злякались
Хто поліз у гарбузиння,
Інші діти в картоплиння.
Та ви, діти, їх не бійтесь,
А із ними ви зустріньтесь.
Привітайтесь, нагодуйте,
Медку свіжого скуштуйте,
І ті бджілки, вдячні вам,
Помагатимуть батькам.



Мама
Мамо, рідна моя, щира,
Ти у мене є єдина.
Наша дружба сильніш за всіх
Ми переможемо усіх


Весна
Сонечко світить в садочку,
 Пташка співає в гайочку.
 Струмочок в лісі протікає, 
І нам про весну сповіщає. 


Сніжинка
Сніжна зірка біла-біла
 На мою долоню сіла,
 І як сіла - то розтала, 
Крапелька водиці стала. 

Зима
Надворі уже сніжок, 
В зайця білий кожушок , 
Зайчик вкрився вухом, 
Дід старим кожухом. 
Бо зима в дорозі 
На скрипучім возі.

Власюк Вікторія


***
Я, вже не маленька,
 Рідна моя ненька.
 Знаю я багато 
Про веселе свято,
Ми дорослішаєм з кожним днем, 
Ми мужнієм, та ростем, 
Та до свят готуємось. 
І про наш великий рід,
Турбуватися не слід. 
Не потрібно віддавіти, 
І так щиро допомагати.





Мама
Мама – найдорожче слово в світі,
Мама – промовляють малі діти,
Мама – найщиріше слово,
Мама – виручить нас знову,
Мама – допоможе у всьому,
Мама – нам відкриє очі,
Мама – добра нам тільки хоче,
Мама – зробить для нас усе,
Мама – любить нас понад усе, 
Мама - виховання нам дає, 
Мама - мила, люба є, 
Мама - незабутнє слово, 
Мама - промовляю знову.

***
Україно ти моя, 
Незабуду тебе я. 
Скільки буду жити, 
Стільки буду вчити, 
Вчу уроки зараз я, 
Про озера і моря. 
Незабуду тебе я, 
Україно ти моя.