День соборності України — свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Ідея соборності бере свій початок від об'єднання
давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське
коріння сягає часів Візантії. Протягом віків її практичним втіленням займались
українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип
Орлик. У ХVIIІ — початку ХХ ст., коли українські землі були поділені між
сусідніми державами: Польщею, Росією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея
знайшла своє відображення у працях кращих вітчизняних мислителів, оскільки для
боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна
єдність.
У результаті ухвалення ІІІ Універсалу Української Центральної Ради 7
листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до
складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій в
жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних
партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня того ж року
було проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки.
Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї
соборності. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний «Передвступний
договір» про об'єднання УНР і ЗУНР, у якому було заявлено про непохитний
намір в найкоротший строк створити єдину державу. Восени 1918 року
після перемоги революції в Австро-Угорщині, на уламках монархії
утворилися незалежні держави: Австрія, Угорщина, Польща, Чехословаччина,
Югославія, а також (як наслідок збройного повстання 1 листопада 1918
року у Львові та інших містах цього краю) Західноукраїнська Народна
Республіка. Уряд Західноукраїнської Народної Республіки – Державний секретаріат – у
своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та Галицької армії на
перше місце поставив питання державного об'єднання з Наддніпрянською
Україною. Проте голова Української Національної Ради Євген Петрушевич застерігав,
що об'єднуватися з гетьманською Україною на даному етапі недоцільно, бо
в «14 пунктах», оголошених американським президентом Вудро Вільсоном,
народам Австро-Угорщини забезпечувалося право самовизначення, а Росія в
той час розглядалася як єдиний народ. Отже, злука з гетьманською
Україною загрожувала б Східній Галичині також опинитися в складі «єдиної
Росії». В умовах політичної і дипломатичної ізоляції уряд Західноукраїнської
Народної Республіки звернувся за допомогою до демократичних утворень на
східних землях України. Проголошення злуки було призначено на 12:00 годину 22 січня 1919
року, тобто першу річницю проголошення четвертого універсалу про повну
незалежність України. 22 січня було проголошено всенародним і державним святом. Після урочистого проголошення злуки на Софійській площі відбувся
молебень, а потім – військовий парад. 22 січня 1919 р. у Києві на
Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких був проголошений Акт
Злуки (об'єднання) українських земель, засвідчений Універсалом про
об'єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Століттями розірваний український народ визволився з неволі –
Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна – з
Австро-Угорської імперій – і возз'єднався на своїй землі в єдиній
Українській державі.
|