Коли зайшла до оселі Валентини Чекан, котра мешкає в Польовому Мукареві, то перше, що кинулося в очі – розмаїття вишивок. На стінах кімнати – ікони, на дивані – подушки, на столі – серветки та скатертина.
– Лишень з’явиться вільна хвилинка, то й одразу берусь за голку, – каже Валентина Анатоліївна. – Я настільки захопилась вишиванням, що тепер не можу зупинитись.
А ще жінка навчилась виготовляти особливі ікони. Заготовки для них вона привозить з Почаєва, потім вдома оздоблює їх кольоровими пайєтками, виходить дуже гарно та оригінально.
– Оце недавно побачила в сусідки вишиту картину, захотіла й собі таку, – розповідає майстриня. – Тож взяла схему і приступила до роботи. А оце розпочала вишивати рушник та ікону, а ще ж слід завершити й скатертину. Мене не лякає, що все це вимагає чимало часу та терпіння, - адже, вважаю, аби щось зробити, треба, передусім, бажання.
Любов до вишивання у Валентини зародилась тоді, коли мама навчила її вишивати. Хрестики сплітались в чарівні узори, згодом й собі на весілля вишила рушники. І доньку навчила, тепер сподівається, що й онуки, як підростуть, то і собі зацікавляться цією справою.
Вишиває Валентина Анатоліївна не лише для себе, але й на продаж. І тішаться очі, споглядаючи ту красу, бо в кожному виробі жінка залишає часточку душі.
Є у Польовому Мукареві ще одна добре знана вишивальниця – Ганна Кузяк.
– Ніколи й не рахувала, скільки усього вишила, багато чого роздарувала рідним та знайомим. Найбільше ж мені подобається вишивати рушники, – зазначає майстриня. – На те, щоб вишити рушник, потрібно приблизно цілий місяць.
До речі, рушники, які вона вишила власноруч, прикрашають місцеву церкву. Часто жінку запрошують на різноманітні виставки та фестивалі. Адже усі її роботи яскраві, колоритні та акуратні.
– Ввечері як сяду за вишивання, то й не помічаю швидкоплинності часу, – додає пані Ганна, – навіть коли корову жену пасти, беру з собою нитки та полотно. Дехто й піджартовує з мене, але я на те не зважаю. Адже в житті кожної людини має бути якесь заняття, близьке до душі. І, мабуть, вишивання – то таки справді моє. Принаймні, задоволення, яке я отримую, вишиваючи кольорові візерунки, не зрівняти ні з чим.
Оксана Іванець.
За матеріалами газети "Дунаєвецький вісник"
|
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg)
