Вихрівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

  День Перемоги!  Яке це світле, піднесене свято! Наповнене урочистим, піднесеним настроєм, напоєне неповторним ароматом розквітлого бузку та яблуневих садів, омаяне державними прапорами… Та разом з тим – це свято зболеної душі, гірких споминів тих , на чию долю випало страхіття воєнних літ. Це свято – «із сльозами на очах», як співається у пісні…

   Кожного року, ось уже 68-й  раз поспіль, всі народи пострадянського періоду , і, звичайно ж, наша українська громада, відзначають «Перемоги день жаданий». Повсюди , у кожному місті, селі чи селищі, гримлять духові оркестри, лунають фронтові пісні, і на широкі вулиці та проспекти виходять сивочолі ветерани. Їхні груди прикрашені орденами та медалями, які під час походу дзвенять в унісон фронтовим пісням,  створюючи неповторний ритм. Так, напевне, стукають серця тих, хто проходить центральними вулицями в урочистій ходьбі, несучи у руках палаючі тюльпани та горді нарциси. На жаль, з кожним роком все менше їх, тих, хто захистив нашу землю від фашистської чуми.  А ті, що живуть серед нас, уже зовсім сиві, похилені до землі невблаганними роками.

      Ветерани! Як же мало вас залишилось на нашій українській землі, особливо у наших селах! От і у нас у Вихрівці – лише один із цілої когорти тих, хто  повернувся із фронтових доріг, та кому уже простяглася остання дорога до кращого із світів. Це – Михайловський Тадеуш Адамович. Щороку приходить він до учнів нашої школи, щоб поділитись спогадами про страшні роки війни.

       Та живі ще, дякувати Богу, «діти війни», на чиї дитячі плечі ліг непідйомний тягар воєнних років, непосильний труд на полях, біля станків на заводах та фабриках. Їм теж є чим поділитись із підростаючим поколінням. Згадуючи важкі воєнні та повоєнні часи, вони не можуть стримати сліз…

    Завтра прийдуть вони до Меморіалу Пам’яті, щоб поклонитись своїм батькам і дідам, чиї імена викарбувані на мармурових стелах. Щоб розповісти нащадкам про жорстокі роки війни і застерегти всіх живущих:

    «Люди! Бережіть мир! Бережіть і збагачуйте свою державу! Хай ніколи небо над нашою планетою не буде чорним від вибухів бомб!»

  Багато років відділяють нас від війни. Та з тим більшою увагою і повагою треба ставитись до всього, що пов’язане з буремними роками бойових літ. Та особливо шанобливим має бути ставлення до тих, хто своєю кров’ю і важкою працею відстояв наше світле сьогодення.       

                         Данилюк Аліса, учениця 9 класу