Українська пісня назавжди влилась мелодійним акордом в життя вихрівчанки Раїси Крижановської. І в хвилини радості чи смутку вона завжди поряд. Недарма ж, певно, ще з глибини віків наш народ так любить і шанує пісню, бо вона розраджує та звеселяє, наповнюючи душу сонячним теплом.
- Моя мама Любов Федорівна дуже гарно співала, - згадує Раїса Омелянівна, - бувало, так заведе, що аж лампочка гасне. Ото вже сильний голос мала! А я і собі потихенько їй підспівую, тож вчитися мені було у кого. Мама й стала моїм першим учителем. Давно, вже давно немає її поряд, а пам’ять і досі береже теплий спогад про її талант.
Раїса Омелянівна щиро шанує народні традиції та чимало їх знає, адже цікавитись ними почала ще в ранній юності. «Нам слід відроджувати та берегти українські звичаї, - каже жінка, - це ж своє, рідне, в якому невичерпна мудрість багатьох поколінь».
Певно, й тому у творчому доробку Раїси Омелянівни стільки пісень, що й ліку їм немає. Адже вона вже досить давно співає у фольклорному колективі «Намисто». Для неї це справжній відпочинок для душі. Колектив у складі Тетяни Яворської, Інни Андронової, Валентини Вознюк, Людмили Ісакової, Тетяни Шакалюк, Світлани Лущ та Марії Хомовської під вправним керівництвом завідуючої клубу Тетяни Саніцької колектив не раз посідав призові місця у різноманітних конкурсах. Світлішають обличчя, стрункішають постаті і серце вистукує в ритм мелодії, коли жінки зачинають «Несе Галя воду…» чи «Стоїть гора високая…». І хоч в колетиві Раїса Омелянівна найстарша, проте її енергійність та майстерне виконання викликає справжнє захоплення. Та й хто ж, як не вона, нагадає якусь призабуту пісню і донесе її до людей….
Родом жінка з Новоушицького району, у Львові здобула професію провідника, а незабаром вийшла заміж та переїхала до Вихрівки. І знову ж таки молоду родину об’єднала музика: чоловік Станіслав Йосипович віртуозно грав на корнеті, без нього не обходилось жодне весілля в селі. Син вивчився на хореографа, а донька, хоч і обрала в житті інший шлях, та назавжди зберегла зворушливе ставлення до пісні.
Наче одна мить промайнула молодість, Раїса Омелянівна вже й онуків дочекалась. Четверо їх у неї, щоправда, ні в кого з них не лежить душа до музики, та, може, це лишень поки що. Все-таки бабусі б хотілось, аби хтось продовжив її справу.
Виявляється, Раїса Омелянівна ще й напрочуд смачно готує. В шкільній їдальні, де вона сьогодні працює кухарем, усі знають, які смачні у неї виходять вареники. Може, й тому такі смачні, що, готуючи їх, наспівує котрусь їз своїх улюблених пісень…
Оксана Іванець.
|
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg)
